Управління змінами та інновації

ТУРИСТИЧНА ПОВЕДІНКА НАСЕЛЕННЯ ТА УЧАСТЬ У ТУРИЗМІ В КРАЇНАХ ЄС: СТРУКТУРНІ ЧИННИКИ ТА МІЖНАРОДНА МОБІЛЬНІСТЬ

Т.В. Бут — 2026-05-29

Мета дослідження – оцінити, як різні форми туристичної поведінки – внутрішні, комбіновані та закордонні поїздки – і їхня динаміка впливають на участь населення у туризмі в країнах ЄС у 2024 році. У роботі перевіряються дві гіпотези: H1 щодо визначальної ролі комбінованих поїздок у формуванні високого рівня туристичної активності та H2 щодо впливу зростання міжнародної мобільності на міжрічні зміни участі у туризмі. Методологічною основою є лінійний регресійний аналіз, який дає змогу кількісно оцінити силу та напрямок впливу структурних характеристик туристичної поведінки. Емпіричну базу становлять офіційні агреговані статистичні дані Eurostat щодо 27 країн ЄС, що відображають структуру туристичних поїздок та їхню динаміку порівняно з 2023 роком. Результати підтверджують обидві гіпотези. Комбіновані поїздки мають найсильніший позитивний вплив на рівень участі у туризмі, що свідчить про важливість високої мобільності, економічної спроможності та готовності населення поєднувати різні типи подорожей. Закордонні поїздки також суттєво підвищують туристичну активність, тоді як виключно внутрішні подорожі асоціюються зі зниженням участі. Зростання кількості закордонних поїздок є ключовим чинником міжрічних змін туристичної активності, що узгоджується з тенденціями постпандемічного відновлення та переходу до більш стійких моделей подорожей. Додатковий позитивний вплив загальної кількості туристів підкреслює важливість комплексного пожвавлення туристичного ринку. Практична значущість результатів полягає у можливості використання отриманих висновків для вдосконалення туристичної політики. Зокрема, результати підкреслюють необхідність підтримки міжнародної мобільності, розвитку комбінованих маршрутів, підвищення транспортної доступності, цифровізації туристичних сервісів та стимулювання участі населення у подорожах, особливо в країнах із низьким рівнем туристичної активності. Отримані висновки можуть бути корисними для органів влади, туристичних організацій та аналітичних центрів, що формують стратегії стійкого розвитку туризму.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА РИЗИКУ

О.М. Варченко — 2026-05-29

У статті досліджено методологію аналізу економічних процесів в умовах невизначеності та ризику. Узагальнено сучасні наукові підходи до трактування категорій «ризик» і «невизначеність», обґрунтовано необхідність їхнього чіткого розмежування в економічних дослідженнях. Визначено, що сучасна методологія має спиратися на системний, поведінковий, інституційний і ризик-орієнтований підходи, а також на принципи системності, комплексності, динамічності, сценарності, імовірнісної інтерпретації та адаптивності. Доведено доцільність поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема економетричного моделювання, сценарного аналізу, експертного оцінювання та стрес-тестування. Обґрунтовано, що для України найпродуктивнішою є комбінована методологія, здатна враховувати структурні злами, воєнні виклики, цифрову трансформацію та потребу в підвищенні економічної стійкості.

ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ ПАРАМЕТРІВ НЕЙРОМЕРЕЖІ ДЛЯ ОБҐРУНТУВАННЯ РІШЕНЬ В УПРАВЛІННІ ІТ-ПРОЄКТАМИ

Я.О. Колодінська — 2026-05-29

Метою статті є оптимізація архітектури карт самоорганізації Кохонена (SOM) для кластеризації показників ефективності ІТ-проєктів як базису для подальшого етапу фазифікації нейро-нечіткого моделювання. Запропонована методика ґрунтується на багатокритеріальній Парето-оптимізації за показниками похибки квантування та топографії у поєднанні з ітераційним підходом за аналогією до бутстреп-ресемплінгу. За результатами тестування визначено оптимальну конфігурацію карти, яка стабільно демонструє Парето-ефективність та забезпечує виділення п'яти стійких кластерів за показником рентабельності інвестицій ROI. Практичне застосування розробленої методики дозволяє мінімізувати суб'єктивізм і підвищити точність оцінювання успішності ІТ-продуктів для обґрунтування прийняття рішень в управлінні ІТ-проєктами в умовах динамічної цифрової економіки.

ТРАДИЦІЙНІ ТА СУЧАСНІ МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ: ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН

Ю.В. Мазур — 2026-05-29

Розкрито взаємозв’язок між класичними економічними методами та новітніми технологіями. Обґрунтовано різні підходи до поняття «методи дослідження» та визначено їх основні групи. Розкрито сферу дії, переваги та обмеження таких методів якісного дослідження, як: глибинні інтерв’ю, фокус-групи, етнографічне дослідження, мобільна етнографія, тематичне дослідження, аналіз контенту. Представлено сферу дії, переваги та обмеження методів кількісного дослідження: усні та письмові опитування; експериментальні дослідження; лонгітюдні (панельні) дослідження; кореляційно-регресійний аналіз. Визначено особливості та напрями застосування змішаних методів дослідження: конвергентне паралельне проєктування, пояснювальний послідовний дизайн, дослідницький послідовний дизайн, вбудований дизайн. Показано дві основні тенденції змін у дослідженнях: поширення штучного інтелекту та конвергенція кількісних та якісних дослідницьких проєктів в міру розвитку технологій.

ВИКОРИСТАННЯ АНАЛІТИКИ ВЕЛИКИХ ДАНИХ В ЕКОНОМІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ЗАКЛАДАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О.Є. Мандра — 2026-05-29

Стаття містить систему аргументів на користь активізації зусиль, сконцентрованих навколо розв’язання проблеми підвищення ефективності методів економічного управління закладами вищої освіти з опорою на аналітику великих даних. Підкреслено, що цей резерв у переважній більшості ЗВО залишається не мобілізованим, хоча фрагментарні приклади використання цифрових інструментів є сьогоденною реальністю. Окреслено діапазон можливостей, які відкривають новаторам розробники сучасного програмного забезпечення. Систематизовано мікс напрямів використання аналітики великих даних в управлінні освітніми закладами в частині, яка стосується академічного середовища та адміністрування. Запропоноване бачення логіки опрацювання концептуальної моделі системи управління, заснованої на аналітиці великих даних. Схарактеризовано її найважливіші фрагменти.

СТОХАСТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГІСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОРГОВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

Н.М. Шмиголь — 2026-05-29

У статті проаналізовано стохастичну природу логістичної інфраструктури сучасного торговельно-виробничого підприємства (ТВП), як складної динамічної системи. Досліджено вплив невизначеності зовнішнього середовища, зокрема в умовах воєнного стану в Україні, на стабільність матеріальних потоків та ефективність функціонування логістичних вузлів. Виявлено, що традиційні підходи до управління, які базуються на усереднених рівнях випадкових показників, є недостатніми, що зумовлює необхідність переходу до стохастичного моделювання. Тому, в роботі було удосконалено математичні основи управління стохастичною інфраструктурою ТВП шляхом розробки алгоритму ідентифікації законів розподілу її ключових метрик; розроблено трикрокову процедуру ідентифікації, яка базується на комплексному аналізі метрик (процесних та ресурсних), фізичному змісті логістичних операцій та статистичних властивостях вхідних даних; проведено класифікацію логістичних показників за природою випадкових величин (дискретні та неперервні); обґрунтовано критерії застосування та систематизовано задачі для основних законів розподілу: дискретних (рівномірний, Пуассона, біноміальний) та неперервних (рівномірний, нормальний, логнормальний, показовий). Це дало можливість провести співставлення комплексу задач логістичного управління з інструментарієм для їхнього вирішення.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ У ПТАХІВНИЦТВІ

В.В. Овчарук — 2026-05-29

Однією з найбільш динамічних і перспективних галузей аграрного сектору є птахівництво, яке забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, зокрема м’ясом птиці та яйцями. Ефективне функціонування підприємств галузі птахівництва значною мірою залежить від належної організації бухгалтерського обліку, який забезпечує формування достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства. Бухгалтерський облік виступає важливим інструментом управління, що сприяє контролю за використанням ресурсів, визначенню витрат виробництва, формуванню собівартості продукції та оцінці фінансових результатів діяльності підприємства. Разом із тим розвиток ринкових відносин, посилення конкуренції та необхідність підвищення ефективності використання ресурсів зумовлюють потребу у вдосконаленні системи обліку на підприємствах галузі птахівництва. Удосконалення бухгалтерського обліку у птахівництві сприятиме підвищенню достовірності облікової інформації, покращенню якості управлінської звітності, підвищенню рівня контролю за виробничими процесами та ефективності управління підприємствами галузі птахівництва.

ПСИХОЛОГІЯ ФІНАНСІВ І ПОВЕДІНКОВІ ФІНАНСИ У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ТА ВІДМІННОСТЕЙ

Н.М. Давиденко — 2026-05-29

У статті досліджено теоретичні засади психології фінансів і поведінкових фінансів у контексті їх взаємозв’язку та відмінностей. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі психологічних чинників у прийнятті фінансових рішень в умовах ускладнення економічного середовища та підвищення рівня невизначеності. Обґрунтовано доцільність застосування міждисциплінарних підходів у фінансовій науці, що забезпечує більш глибоке розуміння механізмів фінансової поведінки. Проаналізовано наукові підходи до трактування поведінкових фінансів, які сформувалися як відповідь на обмеження класичних економічних теорій і орієнтовані на дослідження когнітивних упереджень та відхилень від раціональної поведінки. Водночас розкрито зміст психології фінансів як напряму, що досліджує глибинні психічні механізми формування фінансових установок, мотивацій і рішень. Охарактеризовано структуру фінансової поведінки, яка включає когнітивний, афективний, мотиваційний і вольовий компоненти, та визначено вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на прийняття фінансових рішень. Доведено, що фінансова поведінка формується під впливом як індивідуальних психологічних характеристик, так і інформаційного та соціального середовища. Здійснено порівняння психології фінансів і поведінкових фінансів за основними критеріями, що дозволило виявити їх концептуальні відмінності та спільні риси. Встановлено, що психологія фінансів має більш широкий міждисциплінарний характер, тоді як поведінкові фінанси зосереджені на аналізі конкретних моделей економічної поведінки. Обґрунтовано доцільність інтеграції цих підходів для формування комплексного бачення фінансових процесів, що особливо важливо в умовах зростання невизначеності та ускладнення економічного середовища. Результати дослідження сприяють поглибленню наукових уявлень про фінансову поведінку та можуть бути використані при розробці ефективних фінансових стратегій і управлінських рішень.

АДАПТАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У СИСТЕМІ СИТУАЦІЙНОГО ТА КРОС-КУЛЬТУРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Н.В. Андрушкевич — 2026-05-29

В статті розроблено інтегровану концептуальну модель адаптації управлінських рішень, що поєднує принципи ситуаційного та крос-культурного менеджменту в умовах цифровізації та спрямована на забезпечення інноваційного розвитку підприємства. Актуальність зумовлена прискоренням цифрової трансформації, зростанням культурної різноманітності глобальних ланцюгів вартості та ускладненням бізнес-середовища, що потребує гнучких і культурно адаптивних підходів до управління. Методологія ґрунтується на системному, компаративному та моделювальному підходах із використанням методів абстракції, індукції, дедукції, структурно-логічного аналізу та концептуального моделювання. У результаті розроблено модель «Ситуаційно-Крос-Культурного Менеджменту в умовах Цифровізації» (СККМ-Д), яка забезпечує узгодженість процесу адаптації управлінських рішень. Обґрунтовано її синергетичні ефекти - підвищення контекстної точності, цифрове прискорення та крос-культурний синергізм - і запропоновано матричний інструментарій адаптації рішень за параметрами ситуаційно-культурного профілю. Практичне значення полягає у можливості застосування моделі для підвищення якості управлінських рішень і активізації інноваційного розвитку підприємств.

УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ – НОВІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

О.В. Бєлан — 2026-05-29

Протягом усієї історії суспільства основа економіки залишалася незмінною. В епоху землеробства економіка базувалася на орних землях; промислова епоха ґрунтувалася на виробництві. В епоху інформатики основу складають комунікації, інформація та комп’ютерні технології. На початках XXI cтоліття розпочалася епоха талантів, головним чином тому, що успіх на ринках зумовив попит на кваліфікованих працівників – зокрема, на найкращих. Нове тисячоліття визначається глобалізацією, лібералізацією та технологічним розвитком. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) перетворив світ на єдину взаємопов’язану систему. Нова ера приносить нові виклики. Вони порушили питання про природу сучасних практик та роль фахівців у сфері управління людськими ресурсами (УЛР), пошук нових підходів у функціонуванні та наданні їхніх «товарів і послуг». Управління людськими ресурсами (УЛР) зараз стикається з новим викликом, створюючи нові моделі для досягнення глобальної мобільності, ефективності та конкурентоспроможності. Головною метою дослідження є виявлення викликів нової епохи з точки зору УЛР; проанлізовано зміни в організаціях та можливості, які приносить розвиток технологій і необхідність виявлення талантів, ключових рушіїв змін та інновацій в організаціях; обгрунтувана ефективність на сьогодні корпоративної культури, довіри та лідерства.

ОСУЧАСНЕНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ

Я.М. Деренська — 2026-05-29

У статті розглянуто сутність, мету, суб’єкти та об’єкти різних видів менеджменту. Метою статті є аналіз сутності трансформації класичних управлінських підходів у комплексну багатоаспектну систему, а також систематизація сучасних видів менеджменту. Під час дослідження були використані наступні методи: аналіз; контент-аналіз; синтез. Автором сформовано класифікацію видів менеджменту. Серед методів управління найбільш розповсюдженими були адміністративні, соціально-психологічні, економіко-математичне моделювання, методи евристичного генерування ідей, SWOT-аналіз. Зроблено висновок, що сучасний керівник повинен володіти не лише загальними управлінськими навичками, а й комбінувати інструменти різних видів менеджменту для забезпечення життєздатності, сталого розвитку та конкурентоспроможності організації.

ІНТЕГРАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ, ЛОГІСТИЧНИХ ТА HR-ТЕХНОЛОГІЙ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ

А.В. Зеркаль — 2026-05-29

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено практичні рекомендації щодо інтеграції маркетингових, логістичних та HR-технологій у систему стратегічного управління трудовим потенціалом підприємств в умовах кризових трансформацій економіки. Методика дослідження базується на системному підході, порівняльному аналізі традиційних та інтегрованих моделей управління, а також на матричному моделюванні функціональних зв'язків. Доведено неспроможність традиційних підходів у кризовий період та обґрунтовано перехід до інтегрованої моделі, де трудовий потенціал розглядається як динамічний стратегічний актив. Сформовано трирівневу модель (стратегічний, тактичний, операційний рівні), що забезпечує синергію через наскрізний обмін даними між маркетинговою аналітикою, логістикою кадрових потоків та цифровими HR-платформами на основі штучного інтелекту.

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ГОТОВНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДО ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Т.В. Іванова — 2026-05-29

Мета дослідження полягає у розробленні системи показників для оцінювання готовності будівельного підприємства до трансформаційного відновлення, придатної для практичного застосування в умовах постконфліктної трансформації. Методика дослідження ґрунтується на системному підході до формування ієрархічних систем показників, теорії динамічних здібностей та концепції абсорбційної здатності. Результати дослідження представлено у вигляді чотирирівневої системи показників, що охоплює: 30 первинних індикаторів, організованих у 10 субіндексів, 2 блокових індекси (фінансово-операційний, інноваційно-стратегічний) та інтегральний індекс готовності до трансформації. Практична значущість полягає у забезпеченні менеджерів підприємств інструментом діагностики трансформаційної готовності, що адаптований до специфіки постконфліктного контексту.

УПРАВЛІНСЬКА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВИХ ВИКЛИКІВ

А.О. Кудінова — 2026-05-29

У статті обґрунтовано концептуальні засади трирівневої управлінської моделі оцінювання цифрової трансформації України (макро-, мезо- та мікрорівні) в умовах сучасних безпекових викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації стратегічних орієнтирів цифрового розвитку до умов воєнного стану. Запропонована модель інтегрує міжнародні індикатори цифрової зрілості (DESI, EGDI) із системою показників кіберстійкості та ефективності цифрових інвестицій. Особливу увагу приділено ідентифікації безпекових викликів, серед яких виокремлено кібератаки на державні реєстри, руйнування телекомунікаційної інфраструктури, витік персональних даних та дефіцит висококваліфікованих ІТ-кадрів. Доведено, що запропонована модель може бути використана як інструментарій для коригування «Стратегії цифрового майбутнього України до 2035 року», забезпечуючи збалансованість між технологічним прогресом та національною безпекою.

ІНДЕКС EPU ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

М.А. Новіков — 2026-05-29

Досліджено природу економічної невизначеності як фактору сучасних соціально-економічних систем. Обґрунтовано, що криза 2008 року, пандемія COVID-19 та війна в Україні, спричинили перехід світової економіки до стану перманентної турбулентності. На основі ретроспективного аналізу обґрунтовано наявність структурного зламу після 2008 року та переходу до режиму підвищеної невизначеності. Виявлено обмеження індексу EPU та доведено доцільність його використання у поєднанні з іншими інструментами. У статті також визначено практичне значення індексу EPU для стратегічного управління підприємствами. Запропоновано комплекс адаптивних стратегічних заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків та підвищення стійкості підприємств у нестабільному середовищі.

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ПРАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ

Д.А. Палей — 2026-05-29

Стаття присвячена теоретичним основам антикризового управління підприємствами в умовах глобальної економічної турбулентності. Розглядаються основні аспекти антикризового управління (АКУ) як системи заходів для запобігання, виявлення та подолання криз. Обговорюються превентивні, реактивні та посткризові стратегії, орієнтовані на стабільність та розвиток організації. Особлива увага приділена принципам АКУ, таким як гнучкість, інноваційність, комплексність та соціальна відповідальність. АКУ розглядається як частина стратегічного управління підприємством для забезпечення його стійкості та конкурентоспроможності в умовах змінюваного середовища. Стаття також охоплює етапи антикризового управління та глобальні виклики, такі як цифрові технології та соціально-екологічні проблеми, що впливають на підприємства.

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР У МІЖНАРОДНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЧЕРЕЗ САМОМЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСЬКІ КРИЗОВІ КОМУНІКАЦІЇ

Н.В. Попик — 2026-05-29

В статті розроблено та обґрунтовано інтегрований підхід до управління розвитком підприємницьких структур у міжнародному економічному середовищі на основі синергетичної взаємодії самоменеджменту керівника та лідерських практик кризових комунікацій. Методика дослідження базується на системному аналізі, методах стратегічного та антикризового менеджменту, компаративному підході та узагальненні вітчизняних наукових джерел. Наукова новизна: вперше запропоновано інтегрований підхід, що поєднує самоменеджмент керівника та лідерські практики кризових комунікацій, обґрунтовано їхню синергетичну взаємодію як ключовий чинник адаптивності й конкурентоспроможності підприємства в умовах глобальної невизначеності. Практична значущість полягає у можливості застосування розробленої концептуальної моделі для підвищення ефективності управлінських рішень та організаційного розвитку підприємств на міжнародних ринках.

ТРАНСФОРМАЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БАНКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Т.В. Пуліна — 2026-05-29

У статті досліджено трансформацію корпоративного управління банків в умовах воєнного стану як відповідь на зміну характеру ризиків, темпів управлінських рішень і вимог до забезпечення стійкості банківської системи. Обґрунтовано, що повномасштабна війна сформувала нову конфігурацію загроз для банківського сектору, у якій фінансові, операційні, кадрові та кіберризики діють одночасно й посилюють один одного. За таких умов традиційні моделі корпоративного управління, орієнтовані переважно на періодичний контроль фінансових показників, дотримання регламентів і постфактум-аналіз, виявляються недостатніми для забезпечення безперервності діяльності та керованості банку. Визначено, що ключова проблема полягає у розриві між формальною наявністю елементів корпоративного управління та фактичною спроможністю органів управління ухвалювати своєчасні, узгоджені й підконтрольні рішення в умовах тривалих шоків. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до корпоративного управління в банківській сфері та показано, що сучасний науковий дискурс доцільно умовно поділяти на довоєнний і після 24 лютого 2022 року. Якщо у довоєнних працях корпоративне управління розглядалося переважно як система норм, процедур, розподілу повноважень і контрольних механізмів, спрямованих на прозорість, баланс інтересів і відповідність міжнародним стандартам, то після початку повномасштабної агресії дослідницький фокус змістився у бік адаптивності, сценарного управління, кризової, операційної та кіберстійкості. Сформовано інтегровану модель «єдиного контуру стійкості», яка поєднує стратегічний, оперативний і контрольний контури управління в єдиній архітектурі ухвалення та реалізації рішень. Для оцінювання результативності трансформації розроблено систему показників ефективності за трьома блоками: підзвітність і управлінська дисципліна, операційна та кіберстійкість, фінансова стійкість і керованість ризиків. Також виокремлено два прикладні інструменти – матрицю тригерів як перелік ключових подій, порогів і відповідей банку та пакети управлінських рішень як уніфіковані набори дій для різних типів кризових ситуацій. Показано, що впровадження моделі «єдиного контуру стійкості» переводить корпоративне управління банку з режиму реакції на звітність у режим управління подіями, у якому швидкість рішень стає вимірюваною, підзвітність не втрачається, а стійкість банку забезпечується як єдиний фінансово-операційно-кібернетичний контур. Це дає змогу поєднати оперативність управлінських рішень із якістю контролю та створює підґрунтя для підвищення стійкості банків в умовах воєнного стану.

ПРИЙНЯТТЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЯК НОРМИ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Н.І. Решетник — 2026-05-29

Розглянуто резильєнтність як ключову компетентність бізнесу в умовах радикальної невизначеності. Поставлено за мету обґрунтування невизначеності, як норми резильєнтності бізнесу, та елементу сучасних бізнес-моделей. Запропоновано концептуальну модель адаптивного замкненого циклу резильєнтності, що відображає циклічність адаптивності та вдосконалення бізнес-моделей в умовах невизначеності. Застосована методика теоретичного аналіз та синтезу, порівняльного аналізу, ілюстративний метод та моделювання. Показано інноваційні бізнес-моделі управління в практиці бізнесу, із застосуванням невизначеності як чинника резильєнтності. Запропонований аналіз показує, як на практиці модель замкнутого циклу та застосування програм резильєнтності, заповнюють ключові прогалини в бізнесі вмонтовуючи невизначеність в модель управління, а резильєнтність стає стратегічним вибором для антикрихкості.

УПРАВЛІНСЬКІ ПРАКТИКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ І ЛОЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ У АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Д.О. Циглюк — 2026-05-29

У статті досліджується проблема кадрів та вікового обмеження на аграрному ринку праці та обґрунтовується необхідність впровадження інклюзивних практик у контексті дефіциту кадрів та воєнного часу. Запропоновано авторський індекс АКУП (Адаптивність – Компетентність – Упередженість – Плинність) для оцінювання ефективності працівників незалежно від віку. Результати показують стабільну продуктивність старших працівників і високу адаптивність молоді, що дозволяє базувати оцінку на компетенціях, а не вікових стереотипах. Визначено комунікаційні профілі для Gen Z, Y, X, що знижують конфлікти та плинність персоналу. Досліджено вплив системної підготовки на продуктивність, мотивацію, утримання та інтеграцію в корпоративну культуру. Розроблено адаптивну систему оплати праці з урахуванням площі, маневрів і логістики, що забезпечує прозорість і справедливість нарахувань. Запропоновано комплекс управлінських заходів щодо найму, адаптації та утримання персоналу, що підвищує ефективність управління та знижує ризики плинності, формуючи методологічну базу для інклюзивного кадрового менеджменту в агросекторі.

РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ПРАЦІ НА ЕТАПІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: МІГРАЦІЙНІ ПРОЯВИ

В.М. Мацука — 2026-05-29

Метою дослідження є аналіз розвитку міжнародного ринку праці в умовах глобалізації та впливу міграційних процесів на трансформацію трудових ресурсів у різних регіонах світу. Методика дослідження передбачає комплексний аналіз статистичних даних міжнародних організацій, огляд наукових публікацій і звітів ILO, OECD, IOM та World Bank, порівняльний аналіз тенденцій і структур трудових потоків, а також систематизацію ключових факторів глобальної мобільності працівників. Результати показують, що глобалізація посилює мобільність трудових ресурсів, сприяє інтеграції висококваліфікованих кадрів, формує дисбаланси між країнами-донорaми та країнами-реципієнтами і створює нові виклики для політики зайнятості. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо вдосконалення міжнародної міграційної політики, регулювання трудових потоків та управління людським капіталом у глобальному масштабі.

ПОЛІТИКА ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ: МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ БІЗНЕСУ

Н.П. Мешко — 2026-05-29

У статті досліджено політику декарбонізації як ключовий фактор трансформації міжнародної торгівлі в умовах глобальних кліматичних змін. Розкрито сутність та економічну природу основних регуляторних механізмів, зокрема вуглецевого ціноутворення, систем торгівлі викидами (ETS), податків на викиди, механізму прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), екологічної сертифікації та міжнародних кліматичних угод. Проаналізовано теоретичні підходи до взаємозв’язку екологічної політики та міжнародної торгівлі, включаючи концепції екологічної конкурентоспроможності, трансформаційної адаптації та вуглецевого бюджетування. Узагальнено сучасні тенденції розвитку вуглецевих ринків у регіональному та галузевому розрізі, а також визначено їх роль у формуванні нової архітектури глобальної економіки. Особливу увагу приділено впливу декарбонізаційних механізмів на міжнародну конкурентоспроможність підприємств та зміну структури глобальних ланцюгів постачання. Виявлено основні можливості для бізнесу, пов’язані з впровадженням "зелених" технологій, доступом до фінансування та розширенням ринків збуту, а також окреслено ключові бар’єри, зокрема високі інвестиційні витрати, регуляторну складність і нерівномірність глобальних умов. Обґрунтовано, що політика декарбонізації виступає не лише екологічним, а й економічним інструментом, який формує нові правила міжнародної торгівлі. Визначено, що адаптація бізнесу до кліматичних вимог є необхідною умовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності, особливо для країн з перехідною економікою, зокрема України.