ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЧЕРЕЗ ЗМІНУ ПАРАДИГМ
Анотація
Вступ. Парадигми управління еволюціонували разом із розвитком управління змінами, реагуючи на організаційні виклики в адаптації до нових реалій. Теорія Томаса Куна про парадигми і наукові революції пропонує концептуальну основу для розуміння цих трансформацій, де домінуючі підходи залишаються актуальними, доки аномалії не провокують революційні зміни. Цей підхід особливо важливий у сучасних динамічних умовах, сформованих глобалізацією та технологічним прогресом. Мета. Дослідження аналізує еволюцію управлінських парадигм, застосовуючи концепцію Куна для вивчення їх розвитку. Оцінює внесок ключових мислителів, таких як Фредерік Тейлор, Анрі Файоль, Елтон Мейо, Дуглас МакГрегор та Едвард Демінг, акцентуючи на зростаючій ролі парадоксального мислення як підходу до управління складністю та невизначеністю. Особливу увагу приділено ІТ-сектору, де адаптивність є критичною для успішного впровадження змін. Матеріали і методи. У дослідженні використовується теорія парадигмальних змін Куна для аналізу історичного розвитку управлінської думки. Аналізуються фундаментальні роботи, щоб оцінити внесок кожної парадигми в управління змінами, підкреслюючи досягнення та виявляючи обмеження. Результати. Управлінські парадигми, від наукового менеджменту до гнучких методологій, запропонували інноваційні підходи до організаційних викликів, але водночас виявили свої недоліки. Науковий менеджмент оптимізував ефективність, але ігнорував людський фактор, що призвело до виникнення таких парадигм, як адміністративне управління та рух людських відносин. Згодом системне мислення та ощадливе управління наголосили на адаптивності, але залишили невирішені напруження. Парадоксальне мислення та управління полярностями постають як кульмінація цієї еволюції, пропонуючи ефективний підхід для навігації внутрішніх протиріч та стимулювання інновацій в управлінні змінами. Перспективи. Парадоксальне мислення дозволяє організаціям перетворювати напруження на можливості для інновацій та сталої адаптивності. Балансуючи конкуруючі пріоритети, воно забезпечує організаціям можливість досягати успіху в умовах швидких і постійних змін, особливо в ІТ-секторі.
Посилання
Barnard C. I. (1938). The Functions of the Executive. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Beck K., Beedle M., van Bennekum A., Cockburn A., Cunningham W., Fowler M., et al. (2001). Manifesto for Agile Software Development. Agile Alliance. Available at: https://agilemanifesto.org/ (Accessed 18 November 2024)
Beisser A. (1970). The paradoxical theory of change. In: Fagan J. and Shepherd I. L. (eds.) Gestalt Therapy Now: Theory, Techniques, Applications. New York, NY: Harper & Row, pp. 77–80.
Bertalanffy L. von. (1968). General System Theory: Foundations, Development, Applications. New York: George Braziller.
Brughmans I. (2023). Paradoxical Leadership: How to Make Complexity an Advantage. London: Kogan Page.
Deming W. E. (1986). Out of the Crisis. Cambridge, MA: MIT Press.
Fayol H., 1949. General and Industrial Management. London, UK: Pitman Publishing.
Follett M. P. (1926). The giving of orders. In: Metcalf, H. C. (ed.) Scientific Foundations of Business Administration. Baltimore: The Williams & Wilkins Company, pp. 224–237.
Graham P. (ed.) (1995). Mary Parker Follett: Prophet of Management. Boston MA: Harvard Business School Press.
Herzberg F. (1959). The Motivation to Work. New York, NY: John Wiley & Sons.
Johnson B. (1992). Polarity Management: Identifying and Managing Unsolvable Problems. Columbus, OH: HRD Press.
Kuhn T. S. (1962). The Structure of Scientific Revolutions. Chicago, IL: University of Chicago Press.
Lawrence P. R. and Lorsch J. W. (1967). Organization and Environment: Managing Differentiation and Integration. Boston, MA: Harvard Business School Press.
Lewis M. W. and Smith W. K. (2011). Toward a theory of paradox: A dynamic equilibrium model of organizing. Academy of Management Review, 36(2), pp. 381–403. DOI: https://doi.org/10.5465/amr.2009.0223
Lewis M. W., Smith W. K. (2014). Paradox as a metatheoretical perspective: Sharpening the focus and widening the scope. The Journal of Applied Behavioral Science, 51(2), pp. 127–149. DOI: https://doi.org/10.1177/0021886314522322
Locke E. A. (1982). The ideas of Frederick W. Taylor: An evaluation. Academy of Management Review, 7(1), pp. 14–24. DOI: https://doi.org/10.2307/257244
Maslow A. H. (1943). A theory of human motivation. Psychological Review, 50(4), pp. 370–396. DOI: https://doi.org/10.1037/h0054346
Mayo E. (1933). The Human Problems of an Industrial Civilization. New York, NY: Macmillan.
McGregor D. (1960). The Human Side of Enterprise. New York, NY: McGraw-Hill.
Ohno T. (1988). Toyota Production System: Beyond Large-Scale Production. Portland, OR: Productivity Press.
Rigby. D. K., Sutherland J., Takeuchi H. (2016). Embracing agile. Harvard Business Review, 94(5), pp. 40–50. Available at: https://hbr.org/2016/05/embracing-agile (Accessed 18 November 2024)
Roethlisberger F. J. and Dickson W. J. (1939). Management and the Worker. Boston, MA: Harvard University Press.
Scott W. R., (1981). Organizations: Rational, Natural, and Open Systems. Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall.
Shingo S. (1989). A Study of the Toyota Production System from an Industrial Engineering Viewpoint. Portland, OR: Productivity Press.
Smith W. K., Lewis M. W. (2014). Leadership skills for managing paradoxes. Industrial and Organizational Psychology, 7(2), pp. 224–231. DOI: http://dx.doi.org/10.1111/j.1754-9434.2012.01435.x
Smith W. K. and Lewis M. W. (2022). Both/And Thinking: Embracing Creative Tensions to Solve Your Toughest Problems. Boston, MA: Harvard Business Review Press.
Taylor F. W. (1911). The Principles of Scientific Management. New York, NY: Harper & Brothers.
Wren D. A. (1994). The Evolution of Management Thought. 4th ed. New York, NY: John Wiley & Sons.
Zhang Y., Waldman D. A., Han Y. and Li X. (2015). Paradoxical leader behaviors in people management: Antecedents and consequences. Academy of Management Journal, 58(2), pp. 538–566. DOI: https://doi.org/10.5465/amj.2012.0995
