ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Анотація

У статті розглядається економічна оцінка факторів зовнішнього середовища, які формують умови функціонування та стратегічні рішення підприємств морського транспорту. Спираючись на PESTEL-рамку, у дослідженні систематизовано політичні, економічні, соціальні, технологічні, екологічні та правові детермінанти з чітким урахуванням галузевих каналів впливу – таких як волатильність фрахтових ставок, ціни бункерного пального, вуглецеве ціноутворення та екологічні обмеження (IMO/EU), портові та стивідорні тарифи, митні й податкові режими, страхові премії та валютні ризики. На відміну від суто описових оглядів, запропонований підхід є свідомо якісним (без числових розрахунків), але економічно обґрунтованим: для кожної групи факторів визначено механізми, через які зовнішні шоки трансформуються у структуру витрат, параметри доходів та інвестиційні рішення, а також запропоновано компактний набір спостережуваних індикаторів, придатних для поточного моніторингу та для прив’язки зовнішніх умов до корпоративних правил прийняття рішень. У статті доведено, що екологічні витрати відповідності та ціни енергоносіїв є ключовими довгостроковими драйверами зростання собівартості, тоді як циклічність фрахтових ринків лишається основним джерелом нестабільності доходів; правові та інституційні умови визначають рівень ризику, структуру контрактів, а також доступ до ринків і капіталу. Здобуток статті має три компоненти: (i) адаптовану до галузевої специфіки таксономію PESTEL-факторів, релевантних для судноплавства та портових взаємодій; (ii) карту якісних каналів передачі впливу зовнішніх детермінант на результати діяльності підприємств (витрати, маржа, грошовий потік, інвестиційний горизонт); (iii) практичний перелік індикаторів, який дає змогу стратегічним командам інтегрувати моніторинг зовнішнього середовища в цикл планування без негайного використання економетричного моделювання. Запропонований інструментарій підтримує сценарне мислення, пріоритизацію ризиків і ухвалення рішень на основі тригерів щодо модернізації флоту, паливної стратегії, маршрутизації та хеджування. У фіналі статті подано зауваги щодо впровадження та обмежень, а також окреслено напрями подальших досліджень, серед яких – економетрична верифікація зв’язків «фактор–результат» та кейсові оцінки для різних типів суден і торговельних ліній.