МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗМІНИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ УКЛАДІВ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Анотація

У статті обґрунтовано методологічні підходи до формування зовнішньоторговельної стратегії України в контексті глобальних трансформацій та переходу до нового технологічного укладу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації національної економіки до умов Четвертої промислової революції, що вимагає перегляду традиційних моделей міжнародної спеціалізації та переходу від експорту сировини до інтеграції у високотехнологічні ланцюги доданої вартості. Мета роботи полягає у розробці комплексного методологічного інструментарію оцінки торговельних пріоритетів через призму концепції «трьох розділень» глобалізації, теорії довгих хвиль та цифрової трансформації економічних відносин. Зовнішньоторговельна стратегія розглядається як інструмент реалізації геоекономічних інтересів держави, де ключовим фактором конкурентоспроможності стає не дешевизна ресурсів, а рівень технологічних компетенцій та володіння нематеріальними активами. Зазначається, що зміна технологічних укладів створює «вікно можливостей» для країн, що розвиваються, дозволяючи їм здійснити технологічний ривок через впровадження інновацій на етапах депресії світових циклів. Підкреслюється, що цифровізація торгівлі нівелює значення географічних відстаней, проте посилює роль мережевих ефектів та концентрацію ринкової сили в руках глобальних цифрових платформ. Запропоновано методологічну рамку для вибору пріоритетних напрямів торговельної експансії. У сфері структурної трансформації обґрунтовано доцільність переходу до моделі «керованої відкритості», яка поєднує стимулювання несировинного експорту з раціональним імпортозаміщенням інвестиційних товарів. У сфері методології оцінки запропоновано використовувати «криву посмішки» (Smile Curve) для ідентифікації найбільш прибуткових ланок у ланцюгах вартості, таких як R&D, дизайн та післяпродажне обслуговування, що дозволяє вибудовувати стратегію навколо високотехнологічних завдань, а не просто товарних груп. У сфері цифрової інтеграції доведено необхідність впровадження систем цифрової простежуваності товарів та синхронізації національних стандартів з глобальними індексами регулювання цифрової торгівлі. Запропоновано реформу митно-тарифної політики, спрямовану на усунення антиекспортного зміщення та стимулювання імпорту технологій, необхідних для модернізації промисловості. Зроблено висновок, що в умовах системної нестабільності та воєнно-політичних викликів торговельна стратегія України має базуватися на принципах економічної самодостатності та проактивної інтеграції в макрорегіональні об’єднання. Це дозволить зміцнити економічний суверенітет та забезпечити сталий розвиток людського капіталу через залучення України до формування нових правил цифрового світового порядку.