ТРАНСФОРМАЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БАНКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті досліджено трансформацію корпоративного управління банків в умовах воєнного стану як відповідь на зміну характеру ризиків, темпів управлінських рішень і вимог до забезпечення стійкості банківської системи. Обґрунтовано, що повномасштабна війна сформувала нову конфігурацію загроз для банківського сектору, у якій фінансові, операційні, кадрові та кіберризики діють одночасно й посилюють один одного. За таких умов традиційні моделі корпоративного управління, орієнтовані переважно на періодичний контроль фінансових показників, дотримання регламентів і постфактум-аналіз, виявляються недостатніми для забезпечення безперервності діяльності та керованості банку. Визначено, що ключова проблема полягає у розриві між формальною наявністю елементів корпоративного управління та фактичною спроможністю органів управління ухвалювати своєчасні, узгоджені й підконтрольні рішення в умовах тривалих шоків. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до корпоративного управління в банківській сфері та показано, що сучасний науковий дискурс доцільно умовно поділяти на довоєнний і після 24 лютого 2022 року. Якщо у довоєнних працях корпоративне управління розглядалося переважно як система норм, процедур, розподілу повноважень і контрольних механізмів, спрямованих на прозорість, баланс інтересів і відповідність міжнародним стандартам, то після початку повномасштабної агресії дослідницький фокус змістився у бік адаптивності, сценарного управління, кризової, операційної та кіберстійкості. Сформовано інтегровану модель «єдиного контуру стійкості», яка поєднує стратегічний, оперативний і контрольний контури управління в єдиній архітектурі ухвалення та реалізації рішень. Для оцінювання результативності трансформації розроблено систему показників ефективності за трьома блоками: підзвітність і управлінська дисципліна, операційна та кіберстійкість, фінансова стійкість і керованість ризиків. Також виокремлено два прикладні інструменти – матрицю тригерів як перелік ключових подій, порогів і відповідей банку та пакети управлінських рішень як уніфіковані набори дій для різних типів кризових ситуацій. Показано, що впровадження моделі «єдиного контуру стійкості» переводить корпоративне управління банку з режиму реакції на звітність у режим управління подіями, у якому швидкість рішень стає вимірюваною, підзвітність не втрачається, а стійкість банку забезпечується як єдиний фінансово-операційно-кібернетичний контур. Це дає змогу поєднати оперативність управлінських рішень із якістю контролю та створює підґрунтя для підвищення стійкості банків в умовах воєнного стану.